Л.Ф. Гурська, вчитель початкових класів

Технологія розвитку критичного мислення молодших школярів

Сучасний період розвитку суспільства, оновлення всіх сфер його соціального і духовного життя потребує якісно нового рівня освіти, який відповідав би міжнародним стандартам.

Одним із найважливіших напрямків удосконалення навчання учнів початкових класів є пошуки впровадження у навчально-виховний процес інтерактивних технологій. Сьогодні уже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми, слід переходити від «передавання знань» до «навчання жити». В сучасному суспільстві неможливо одній людині знати все, навіть в окремій вузькій галузі. Численні факти добре «запам’ятовують» комп’ютери. Сьогоднішнім учням потрібні інші навички: думати, розуміти сутність речей, осмислювати, вміти шукати потрібну інформацію. Дитина має напружено розумово працювати. Саме цьому сприяють інноваційні технології. Дещо змінивши слова видатного китайського філософа, можна сформулювати кредо інноваційного навчання: «Те, що я чую, я забуваю. Те, що я чую й бачу, я трохи пам’ятаю. Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти. Коли, я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок». Використання інноваційних технологій – це спосіб створення в класі атмосфери, котра найліпшим чином сприяє співпраці, порозумінню та доброзичливості.

Освітня технологія розвитку критичного мислення допомагає готувати дітей нового покоління, які вміють розмірковувати, спілкуватися, чути  та слухати інших. В її основу покладено ідеї Ж.Піаже та Л.Виговоського щодо творчого співробітництва вчителя та учня.

При запровадженні цієї технології знання засвоюються набагато краще, адже інтерактивні методики розраховані не на запам’ятовування, а на вдумливий, творчий процес пізнання світу, на постановку проблеми та пошук її вирішення.

1. СТРУКТУРА МЕТОДИЧНОЇ СИСТЕМИ

а) Створення середовища для навчання

Для того, щоб навчитися критично мислити, учням необхідно почати мислити критично.

Існує низка умов, які вчителеві необхідно враховувати, щоб стимулювати її критичне мислення, а саме:

-        виділити час та забезпечити можливості для застосування критичного мислення;

-        дозволити учням вільно розмірковувати;

-        приймати різноманітні ідеї та думки;

-        сприяти активному залученню учнів до процесу навчання;

-        забезпечити для учнів безризикове середовище, вільне від негативної оцінки;

-        підтримувати віру у кожного учня в його здатність породжувати критичні судження;  

-        цінувати критичні міркування учнів.

Методична система розвитку критичного мислення дає вчителям можливість:

-        активізувати мислення;

-        формулювати цілі навчання;

-        залучати учнів до плідного обговорення;

-        мотивувати навчання учнів;

-        мотивувати учнів до навчального процесу;

-        стимулювати зміни;

-        стимулювати міркування про здійснену роботу; розкрити різні точки зору;

-                допомагати учням ставити власні запитання;

-        заохочувати самовираження;

-        забезпечити обробку інформації;

• заохочувати прояви критичного мислення

Роль учителя стає роллю одного з партнерів у навчальному процесі, вчителі залучають усіх учнів до активного одержання знань, складання схем, до творчої діяльності. Усі учні стають учителями, а клас – діяльною громадою тих, хто вчиться. Учні набувають певних навчальних навичок, результатом чого є ефективна інтеграція нової інформації та попередніх знань. Важливо пам'ятати, що ця методична система стосується як процесу викладання, так і процесу учіння.

Учнів треба вчити на двох рівнях:

1)             необхідно опрацьовувати зміст, тобто предметний матеріал;

2)      необхідно, щоб учні оволоділи процесом учіння, засвоєння змісту.

Розуміючи не лише зміст, а й особливості процесу навчання, учні перетворюються на особистостей, здатних упродовж всього життя відкривати нові ідеї та інформацію і трансформувати її у практичні вміння та навички.

б) Будова уроку для розвитку критичного мислення

Базова модель уроку (заняття) універсальна і має три етапи.

Перший етап – актуалізація (заохочення, викликання). На цьому етапі учнів треба зацікавити, схвилювати, спровокувати. Він має такі цілі:

-        допомагає встановити рівень власного знання, до якого можна додати
щось нове, доповнити;

-        сприяє виявленню поверховості, неточності, неправильності у знаннях;

-        активізує мислення учнів;

-        створює зацікавленість, спрямовує на вивчення, дослідження проблеми.

Другий етап – усвідомлення.

На цьому етапі учнів необхідно ознайомити зі змістом нової інформації (читання, розповідь, лекція, експеримент). Школярі активно перевіряють власне розуміння того, що читають, чують або досліджують.

Третій етап – міркування (рефлексія) – найкритичніший етап уроку.

Утворюється розмаїття думок, серед яких діти можуть вибрати правильну. Учні на цьому етапі перетворюють нові знання на власні.

в) Організаційна схема методик у межах програми

г) Опис методик, прийомів

Методика «Мозкова атака» та система позначок «Поміч»

I.  Актуалізація (обговорення перед читанням чи вивченням матеріалу).

Групова «мозкова атака» з теми.

•   Згадати все, що відомо з цієї теми (важливо згадати все, що знаєте чи думаєте, що спаде вам на думку з теми; немає значення, чи правильне те, що згадали, чи ні). Виникають несхожі точки зору, які не обговорюються на цьому етапі.

•   Записати всі думки на дошці, показати через проектор тощо.

•   Класифікувати інформацію.

II. Усвідомлення змісту (власне читання чи вивчення)

1. Ознайомлення з позначками

«V» – прочитане, підтверджує те, що ви знаєте чи думаєте, що знаєте;

«– » – прочитане відрізняється від того, що ви знаєте чи думаєте, що знаєте, суперечить вашим уявленням;

«+» – прочитане несе нову інформацію;

– ви натрапили на інформацію, яка вас бентежить, чи ви хочете знати  щось більше про це.

2. Читання тексту і позначки на полях (в початковій школі можна корис­туватися двома позначками: «V» – «Я це знаю» та «—» – «Я не знаю цього»).

III. Міркування (після обговорення та читання)

1. Індивідуально чи разом діти складають таблицю.

2.   Обговорення інформації (що саме учні думають про вивчене)

-     Що підтвердилося, що ні?

-     Що нового дізналися?

-     Що схвилювало, збентежило, зацікавило?

Саме зараз обговорюються, з'ясовуються всі питання, які виникли під час «мозкової атаки» учням пропонується дискусія).

3. Діти можуть написати чи намалювати історії з теми та поділитися ними з іншими.

Метод «Вільне письмо». Методика «Ґронування»

Методика «Ґронування» є методикою навчання, яка спонукає учнів думати вільно та відкрито стосовно певної теми. Вона націлена передусім на стимулювання мислення про зв'язки з окремими поняттями. Це нелінійна форма мислення, яка функціонує подібно до принципу роботи нашого мозку. Ґронування може бути використано як на етапі актуалізації, так і на стадії усвідомлення.

Етапи Ґронування:

1. Написати центральне слово (словосполучення чи фразу посередині аркуша, на слайді, на дошці).

2.     Записати слова та фрази, які спадають на думку учням з обраної теми. Записати стільки ідей, скільки дозволить час, або доти, доки вони не будуть вичерпані.

3.     Коли всі ідеї записані, встановити, там, де це можливо, зв'язки між поняттями.

Правила, яких слід дотримуватися:

§  Записуйте все, що спадає на думку.

§  Не зупиняйтеся, доки є час чи ідеї.

§  Встановіть якомога більше зв'язків.

Методика «Сенкан» (п'ятиряддя)

Здатність узагальнювати, систематизувати інформацію, схоплювати складні ідеї, відчуття та уявлення і формулювати їх декількома словами, с дуже важливою навичкою. Це вимагає ретельного обмірковування на основі глибокого розуміння речей.

Сенкан – це вірш, який складається з п'яти рядків.

Він синтезує інформацію і факти у стисле висловлювання, яке описує, віддзеркалює тему.

Форма сенкану:

1-й рядок – тема (іменник);

2-й рядок – опис (прикметник);

3-й рядок – дія (дієслово), пов'язане з темою;

4-й рядок – ставлення (фраза), почуття з приводу обговорюваного;

5-й рядок – перефразування сутності (синоніми, узагальнення, підсумок).

Наприклад:

1)          1. Читання.

2.   Мінливе, активне.

3.   Залучає, спілкується, навчає.

4.   Промінь світла в темряві.

5.   Просвіта.

2)         1. Рушник.

2.  Гарний, полотняний, різнобарвний.

3.  Зацікавлює, дивує, зворушує, нагадує.

4.  Бережемо, пишаємося, даруємо, використовуємо.

5.  Оберіг, зв'язок із минулим

Методика «Кубування»

Кубування є методом навчання, який полегшує розгляд різних сторін теми. Цей підхід передбачає використання кубика із написанням на кожній грані вказівки щодо напряму мислення або письма.

Наприклад, можливі такі вказівки на гранях:

1.  Описати це (колір, форму, розміри).

2.         Порівняти це (На що це схоже? Від чого це відрізняється?).

3.    Встановити асоціації (Про що це вас змушує думати? Що спадає думку у зв'язку з цим?).

4.    Проаналізувати це (Скажіть, яким чином це зроблено? Ви це знаєте Ви можете це вигадати?).

5.    Знайти застосування цьому (Яким чином це може бути застосовано?)]

6.    Запропонувати аргументи «за» або «проти» цього (Займіть певну позицію, використовуйте повний діапазон аргументів від логічних до безглуздих).

Методика «Кероване читання з передбаченням»

1.    Після ознайомлення з назвою тексту та його автором перед читанням ставимо дітям питання, які дозволяють зробити припущення, про що саме буде текст (учні можуть висловлюватися, працюючи у парах чи групах).

2.    Текст розподіляється на частини, і далі читати його учні будуть частинами (треба заздалегідь попередити учнів, щоб вони не читали весь текст наперед). Зупинки бажано робити на найбільш цікавих місцях, щоб створити інтригуючу ситуацію очікування.

3.         Після читання кожної частини учням ставляться запитання, причому бажано уникати буквальних. Також пропонується спробувати зробити прогноз (передбачення) стосовно того, що буде далі. А після читання наступної частини це передбачення аналізується.

Результати застосування цієї методики звичайно залежать саме від системи питань, що учитель пропонує учням.

Сандерсівська схема систематизації питань Блума        

На уроці є етап, який передбачає опитування учнів учителем, націлену на стимулювання критичного мислення, тобто використання засобу спрямування критичних міркувань над текстом. Ці запитання спонукають тлумачити факти, синтезувати думку, аналізувати інформацію, породжувати й трансформувати образи, давати оцінку та зіставляти свої уявлення з розвитком подій в оповіданні.

Багаторівневе опитування передбачає такі складові:

• Буквальні запитання – вимагають відтворення фактичної інформації. Вони, як правило, розраховані на механічне пригадування. Відповіді на такі питання легко знайти в тексті. Вони полягають лише у відтворенні того, що було повідомлено.
• Запитання на переформулювання – вимагають від учня подати інформацію в іншій формі. Ці запитання стимулюють учнів до реконструювання та трансформування інформації у нові форми.

§  Запитання на витлумачення – розраховані на пошук зв'язків між ідеями, фактами, визначеннями та цінностями. Учням пропонується подумати, як певні ідеї та концепції можуть поєднуватися між собою.

§  Запитання на застосування існуючих знань – надають учням можливість вирішувати або досліджувати далі логічні задачі.

§  Аналітичні запитання – з'ясовують мотиви, плани, логіку викладання.

§  Запитання на синтез – спонукають до творчого вирішення питань та неординарного мислення.

§  Запитання на оцінку – вимагають вироблення суджень: добре чи погано, правильно чи неправильно.

Адже, виходячи за межі буквальних запитань, учитель демонструє повагу до мислення учнів.

Методика «Передбачення»    

Можна пропонувати передбачення:

•   за прислів'ями;

•   за загадками;

•   за твердженням, догмою;

•   за ключовими словами, тощо.

Методики «Реакція читача»

До даних методик належать «Думайте – працюйте в парах – обмінюйтесь думками», «Щоденник подвійних нотаток», «Порушена послідовність», «Взаємні запитання».

Використання цих методик надає можливість співвіднести власний досвід читача із набутками своїх колег, націлює учнів на роздуми над тим, яке значення для них має виучуваний матеріал, як він впливає на їхні почуття, світосприйняття.

Алгоритм методики «Думайте – працюйте в парах – обмінюйтеся думками»

1. Поділ на пари.

2. Постановка вчителем питання, на яке партнери готують відповіді, потім обмінюються своїми думками.

Загальна форма питань стосовно реакції читача така:

-     Що ви помітили особливого, цікавого?

-     До яких роздумів це вас спонукало?

-     Які почуття це у вас викликало?

Алгоритм методики «Щоденник подвійних нотаток»

1.  Провести вертикальну лінію посередині аркуша паперу.   

2.         Зліва треба записати епізод або якийсь образ із тексту, або слово, яке вразило найбільше, можливо, нагадало щось із власного досвіду, може, здивувало.

3.         Праворуч від лінії потрібно прокоментувати цей запис: що примусило його виписати? Які виникли питання? На які думки наштовхнуло? (Читання йде паралельно із нотуванням.)

4.         Після читання слід запропонувати учням зробити коментарі.

5.         Постановка кількох «загальних» питань:

-     Що запам'ятали?

-     Про що думали під час читання?

-     Яке найважливіше повідомлення в цьому матеріалі?

-     На які питання цей матеріал не дав відповіді?

-     Якщо б це писали ви, що б ви змінили?

-     Чи є цей матеріал унікальним? Чому?

-     Чим саме автор утримав вашу увагу?

-     Яким чином автор виділив серйозну інформацію?

Алгоритм методики «Порушена послідовність»

1.    Учням пропонується кілька речень з тексту, записаних у порушеній послідовності.

2.    Учнів об'єднують у групи. Кожна група повинна запропонувати свою послідовність поданих речень. Результат фіксується або на дошці, або на окремих аркушах паперу.

3.  Читання тексту і перевірка результатів попередньої роботи.

4.  Обговорення.

Алгоритм методики «Взаємні запитання»

1.    Текст або матеріал для вивчення поділити на логічно завершені частини.

2.    Учні вголос читають за цілими частинами, ставлять самі запитання:

-        одне одному в групі;

-        одне одному в парі;

-        одна пара (група) іншій.

Методика  « Взаємного навчання»

1.    Учні виступають у ролі учителя.     

2.         Керують процесом навчання.  

3.    Працюють у групах.

4.         Читають текст частинами.

5.         Виконують п'ять основних завдань (учитель – учень пропонує товаришу або товаришам):

-        зробити висновок із прочитаного;

-        поставити 2-3 питання і вислухати відповіді на них;

-        пояснити незрозуміле;

-        скласти передбачення до наступної частини;

-        прочитати наступну частину.

Методика «Збережи останнє слово за мною»

Ця методика особливо корисна в ситуації, коли треба сором'язливим ч а неохочим до висловлювання учням взяти участь у дискусії в класі.

1.  Під час читання уривку тексту учнів просять знайти одну чи більше цитат, які вони вважають особливо цікавими, або ті, що слід прокоментувати.

2.         Учні виписують їх на картку, зазначаючи сторінку.

3.         На зворотному боці аркуша учень пише коментар до цього уривку, питання.

4.         На наступному уроці учитель викликає когось прочитати коментар.

5.         Після цього учитель спонукає учнів прокоментувати почуте та висловити власну реакцію.

6.         Останнім висловлюється учень, що складав цей коментар.

7.         Потім можна запропонувати застосування цього ж алгоритму при роботі з іншою цитатою.

Методика «Доповідач – респондент»

1.  Прочитати текст, запам'ятати його.

2.         Два учні виходять до дошки. Один переказує зміст прочитаного. Другий уважно слухає. Потім все, що було пропущено, показує за допомогою рухів, жестів, міміки. А перший учень намагається доповнити розповідь тим, про що ще не було сказано.

Методика «Джигсоу-1» (мозаїка)

1.  Учні класу об'єднуються у постійні групи (кількість учнів у групі залежить від кількості частин у тексті). Кожен учень має певний номер.

2.         Текст поділяється учителем на логічно завершені частини.

3.         Кожна частина тексту буде вивчатися певною експертною групою, яка формується за однаковими номерами, за кольоровими картками тощо.

4.         Робота експертних груп. Учні вивчають свою частину, готуються донести її зміст до своїх товаришів у постійній групі. Отже, кожна дитина вивчає свою частину тексту, але за допомогою товаришів (експертів з іншої частини) повинна сприйняти весь текст у цілому.

5.         Повернення експертів до постійної групи і взаємонавчання.

6.         Перевірка засвоєння змісту в цілому всіма учнями (питання ставляться всьому класу або ж номери учнів змінюються та їм пропонується розповісти про те, чого саме їх навчили).

Методика «Джигсоу-2»

У цьому випадку текст не поділяється учителем на частини.

Кожна експертна група одержує низку питань, готує відповіді на них. Потім учні повертаються до своїх постійних груп та ознайомлюють товаришів із відповідями на свої питання.

Отже, текст сприймається в цілому, але робота йде за частинами.

Методика «Інтерв'ю»

1.         Читання тексту та фронтальна робота над ним.

2.         Далі працюють два учні – кореспондент та респондент.

Тема інтерв'ю може бути різноманітною. Вона може буквально повторювати зміст тексту або привносити власне сприйняття кожної дитині прочитаного матеріалу.

Методика «Дискусія»

Академічна

-     Визначаємо «за» і «проти»;

-     наводимо аргументи;

-     кожна група після цього залишається на своїй позиції.

Конструктивна

-     Позиція визначена;

-      групи шукають аргументи «за» і «проти»;

-      визначають 5 найбільш вагомих аргументів; підбиваючи підсумок, акцентують, чому саме ці аргументи найбільш вагомі.

Графічні методики

«Т-схема»

Учні до кожної колонки вносять свої аргументи з проблеми, яку запропонував учитель.

Діаграма «Вена»

Спільні риси поняття, об’єкта

Особливості, характерні тільки для цього об'єкта, поняття

«Понятійна таблиця»

Наприклад, на уроці природознавства учні складають та заповнюють таку таблицю:

Методика «Вільне письмо»

§  Учні одержують одне питання, що стосується суті всієї теми, проблеми, тексту. Діти записують відповідь на це питання.

-     Записати епізод, який найбільш запам'ятався, вказати, чим саме.

-     Описати питання, яке виникло при роботі над матеріалом, але не з’ясувалося.

-     Описати власне розуміння теми, поняття, об'єкта.

§  «Письмо в малюнках»

Учні намагаються намалювати те, що хотіли сказати при роботі над матеріалом.

§  «Речення з відкритим кінцем»

Учням пропонується будь-який сюжетний малюнок і кілька речень до нього. Завдання – закінчити речення.

§  «Запиши текст своїми словами»

Учням пропонується текст. Вони читають його, а потім передають його зміст своїми словами.

§  «Письмо для себе»

Обирається найбільш цікава тема для дітей або матеріал, який потрібний у подальшій роботі для вирішення проблем.

§  «Письмо в різних формах»

Вибирається тема і по-різному описується залежно від вибору адресат (листи в газету, ООН, друзям тощо).

§  «Скласти резюме»

§  «Поділись думками»

§  «Найцікавіша ідея дня (уроку, тексту, теми)»

Технологія «Письмо як процес»

«Написання чернетки»

1.  Запропонувати учням 5 різноманітних тем.

2.         Вибір теми та обговорення з партнером свого вибору.

3.         Виклад думок на папері. Ми записуємо наші ідеї, щоб побачити, що ми можемо сказати з цієї теми. Пишемо через рядок.

4.Перевірка. Вона полягає у тому, щоб зробити чорновий варіант кращим. Це робиться у два етапи. Ми аналізуємо те, що написали, і вирішуємо, яким чином це зробити краще (обговорення в парах).

5.         Редагування – додавання або вилучення слів або речень:

-     звертання уваги нате, чи правильно виконана робота;

-     усвідомлення помилок;

-     визначення шляхів їх усунення.

6.    Запис тексту в чистовому варіанті.

Типи письма

«Керована уява»

Багато ідей, які ми записуємо, випливають з глибини нашої уяви.

1.    «Покладіть голови на парти, заплющіть очі, розслабтеся», – пропонує учитель.

2.    Учитель скеровує увагу учнів, пропонуючи загальні ідеї, які допомогли б кожному викликати в уяві образи, перейти від одного образу до іншого або під однієї частини пригаданого чи уявленого до іншої. Робіть довгі паузи між Вашими пропозиціями, щоб учні мали досить часу для створення образів, нагадуйте їм, щоб вони не відповідали вголос, а давали відповідь в уяві, «про себе».

3.    Після того, як учні виконають це завдання, вчитель пропонує їм описати образи, які вони бачили у своїй уяві (можна запропонувати дітям під час процесу створення образів записувати слова чи фрази; ці фрази допоможуть, коли треба буде писати).

«Написання звіту з використанням різних джерел»

Ця вправа допомагає учням скласти звіт таким чином, щоб дослідження починалося з власних питань, відповіді на які шукаються в декількох джерелах. Вправа дуже доцільна для самостійної діяльності.

1.    Пропонується тема.

2.    Готується таблиця.

3.    Зліва в рядках зазначаються певні твердження або питання, на які треба знайти відповідь (учні спочатку повинні визначити питання, а потім шукати відповіді на них; питання можна формулювати як індивідуально, так і в парах і групах, у початкових класах вони можуть бути запропоновані і вчителем).

4.    Коли таблиця заповнена, можна буде писати звіт (якщо, користуючись різними джерелами, учні помітять розбіжність думок стосовно одного і того ж питання, вони повинні пристати на чиюсь позицію або запропонувати свою точку зору).

5.    Писати можна і навіть бажано, користуючись методом «чернетки».

«Аргументоване письмо»

Ця вправа ідеальна для етапу міркування після проведеної класної дискусії.

Формування вдумливих читачів

«Читацький діалог "учитель–учень"

-     Чому ви обрали цю книгу?

-     Як йде читання?

-     Розкажи мені про книжку. Прочитай найбільш захоплюючий фрагмент.

-     Які частини книги вам незрозумілі?

-     Що ви відчули, коли це трапилося?

-     Яким чином ви можете більше дізнатися про свою тему?

-     Чого ви навчилися з цієї книги?

-     Які проблеми маєте? Які мали?

-     Як ставитесь до цієї книжки?

-     Що б хотіли запитати у мене? Як я можу допомогти вам?

-     Яка проблема покладена в основу сюжету цієї книги? Як вона вирішується?

-     Чи знаєте ви інші книги цього автора?

-     Чи були у тексті незнайомі слова? Як ви впоралися з ними?
 

«Відгуки»

Відгуки, реагування на прочитане є частиною процесу читання, про її часто забувають, проте саме така форма роботи формує вдумливого читача

«Літературні листки», «Розповідь про книгу, складання анотації «Питання автору»

Діалог з автором можна використовувати під час читання влітку.

«Літературні кола»

Базується на методиці «Джигсоу».

Кожне коло може пропонувати свої думки, але діти розподіляють ролі за таким принципом:

§  шукачі цитат;

§  дослідники (проблема, яка поставлена);

§  спостерігач за лінією сюжету;

§  посередник (між змістом та дійсністю);

§  той, хто писав;

§  шукач слів (словникова робота, синоніми, багатозначні слова);

§  ілюстратор;

§  протоколіст.

Список використаної літератури

1. Адрелян О. Загальнопізнавальні вміння як компонент критичного мислення молодших школярів. // Рідна школа, 2001. - №4.
2. Бондаренко Г. Про формування творчої особистості молодшого школяра засобами слова: [Теорія В.О.Сухомлинського] // Початкова школа. 1999, - №5, - с. 51-53.
3. Бондаренко Г. Уроки мислення як засіб формування творчих здібностей молодших школярів. Творча спадщина В.О.Сухомлинського // Початкова школа. – 1999. - №5. с. 51-53.
4. Вайнштейн М. Критичне мислення як основа демократичного навчання. / Рідна школа, 2001 - №4.
5. Волобуєва Т.Б. Розвиток творчої компетентності школярів. // Харків. Видавнича група «Основа», 2005р.
6. Державний стандарт початкової загальної освіти.
7. Закон України про загальну середню освіту.
8. Методи навчання природничих дисциплін: традиції та інновації. // Рідна школа // 1999. №7-8. с. 57-59.
9. Пометун О., Пирожинко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К., Видавництво «А.С.К.», - 2004.
10. Саган О. інтерактивні методи навчання як засіб формування навчальних умінь молодших школярів. // Початкова школа, 2002. - №3.