«Знання – це ключі до майбутнього. Світ

                                                           навколо нас – це таємниця, що чекає на

                                                           те, коли вона буде тобою відкрита.»

Природне середовище було, є і буде незмінним партнером людини в її повсякденному житті. Ми черпаємо із скриньки природи всі наші багатства. Природа, її краса і велич залишаються нашим головним скарбом, нашою святинею, якій непідвладні час, мода…На жаль, людина з неймовірним варварством ставиться до природи. Виявилось, що індустріальна цивілізація - це цивілізація - хижак, яка поїдає себе і планету.

         А   нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати  як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду часу через нехтування об’єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу держави. Тому не можна спокійно спостерігати, як це середовище дедалі стає все більш небезпечним для всього живого.

          Саме тому, згідно нового Державного стандарту від 20. 04. 2011року «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти», основною метою навчально - виховного процесу є формування природознавчої компетентності учнів шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу і людину, основ екологічних знань, опанування способів навчально – пізнавальної і природоохоронної діяльності, розвиток ціннісних орієнтацій у ставленні до природи. А освіта у навчальних закладах повинна мати належний екологічний рівень, завдання якої полягає у тому, щоб школярі засвоїли знання про екологію Землі та розуміння персональної відповідальності за стан у довкіллі. Початкова школа відкриває неабиякі можливості формування екологічної культури, адже саме в цей період закладаються підвалини інтелекту, структура мислення, а природна допитливість дітей та щирий інтерес до оточення створюють сприятливі умови для екологічного виховання.

       У дітей досить рано з'являється свій «образ світу». Попри його недосконалість, він має істотну характеристику – цілісність сприймання навколишнього. Дитячий організм – цілісна система, яка сприймає світ переважно як цілісність, вибірково розрізняючи й аналізуючи те, що є для неї особистісно значущим. Принцип цілісності потребує системного підходу до навчально-виховного процесу.

          К.Д.Ушинський говорив про те, що тільки система, звичайно розумова, що виходить із самої суті предметів, дає нам повну владу над нашими знаннями." Голова, наповнена уривчастими, безладними знаннями, схожа на комору, в якій все без ладу і де сам хазяїн нічого не знайде; голова, де є тільки система без знань, схожа на крамницю, в якій на всіх ящиках є напис, а в ящиках порожньо".

Освітня площина початкової школи є найбільш сприятливою для виконання такого завдання. У 2011 – 2012н.р. з 1 – го класу було впроваджено навчальний предмет «Природознавство», який є базовим для формування екологічних знань молодших школярів. Під час проведення уроків природознавства  основним інструментом вважаю прямі контакти з природою, природним матеріалом; з метою формування у дітей природничого образу (емоційних, рухових, сенсорних, мовних, ситуативних асоціацій) такі методи як пояснювально-ілюстративні (догляд за кімнатними рослинами, тваринами), репродуктивні (вчитель називає народні прикмети, а учні пригадують подібні, раніше вивчені), проблемного викладу (пояснюючи дітям по темі «Жива і нежива природа» суть таких народних прикмет: «Ластівки літають низько перед дощем», «Риби вискакують з води і ловлять комах-на дощ», учитель ставить перед учнями проблему: чому птахи перед дощем спускаються нижче до землі, а риби вискакують із води?), частково-пошукові (так при тлумаченні прислів’я «Квітень-з водою, травень-з травою» діти висловлюють свої судження щодо взаємозв’язку).

Стежина перша (1 клас)

У дитини формується ядро особистості (моральні почуття, цінності, переконання), відбувається набуття досвіду моральної поведінки. Школяр має незначний соціальний та моральний досвід, підвищену емоційність, вразливість і, водночас, пластичність до морально – етичних впливів, імпульсивність та безпосередність поведінки, бажання постійно розширювати коло спілкування. Розрив між знаннями моральних принципів і відповідною поведінкою – найхарактерніша властивість дитини цього віку. Тому на цьому етапі вважаю раціональним впровадження естетичних, етичних та емоційних освітніх методів (відеозамальовки, милування у галереї мистецтв під «відкритим небом», прослуховування музики), а також прямі контакти з природними матеріалами,  самою природою з метою формування у дітей природничого образу (емоційних, рухових, сенсорних, мовних, ситуативних асоціацій).

Під час першої мандрівки «Світ, у якому ти живеш», у темі « Бережливе ставлення до природи»   вчу  дітей міркувати, милуватися красою природи, спостерігати, аналізувати, формую природничі поняття.

У мандрівці другій « Світ неживої природи», тема «Яке значення має вода?» у дослідницькій лабораторії діти роблять висновки про значення забрудненості води на стан довкілля.

Мандруючи по темі «Рідний край», проводжу екологічні  пізнавальні ігри (ігри – вікторини «Що в лісі росте?», «Лісові орієнтири», «Квітковий годинник», аукціон знань «Які рослини можна знайти в тарілці супу?», сюжетно – рольові ігри (в робінзонів, лісових мешканців, мандрівників), персоніфіковані ігри (пропоную учням уявити себе підсніжником, мурашкою та передати свої емоції та переживання, що дає можливість емоційно відтворити події, які вони через недостатність свого життєвого досвіду реально пережити не змогли б, ігри – мандрівки «Віч – на – віч з природою», які допомагають кожній дитині прийти до власного вибору взірця поведінки, найближчого до її інтересів, почуттів, переконань. Гра виступає не лише засобом підвищення ефективності навчання, розвиває творчі здібності у ставленні до природи, формує досвід сприйняття екологічно правильних рішень та засвоєнню моральних норм, а й швидко створює радісну атмосферу спілкування, позитивний духовний настрій. Як результат –примінення теоретичних знань учнів на практиці при виконанні «завдань друга природи» (скласти         правила – пам’ятки  поведінки у лісі, парку, біля водойм).

П’ята мандрівка «Моя країна – Україна». Діти складають міні-проект «Як облаштувати джерело?», де вчаться аналізувати приклади позитивного і негативного ставлення людини до природи та моделювати оптимальні форми поведінки у ставленні до неї.

У заключній шостій мандрівці «Запитання до природи» вчу дітей працювати з різними джерелами інформації, розширюючи їх  інформаційне поле  (екологічні казки, екологічні проблемні ситуації, екологічні виставки в краєзнавчому музеї, перегляд та аналіз фільмів «Уроки тітоньки Сови», «Мандрівки їжачка Фосі», дослідницьке колекціонування легенд), проводжу  усні журнали «Сторінками Червоної книги України», вікторини «карусель цікавих запитань», екологічні ігри, повідомлення цікавинок про природу. Необхідною умовою пізнання навколишнього середовища вважаю проведення екскурсій в природу (в зоокуточок, зоопарк, парк, ботанічний сад…), результати яких дають гарний матеріал для виховання естетичних почуттів, матеріалістичного світогляду, єдності й цілісності природних комплексів. На кожному уроці проводжу цікаві екологічні фізкультхвилинки. Для ефективного проведення шкільних добродійних акцій «Зробимо чистим світ», «Нове екологічне мислення» по утилізації батарейок я помітила доцільність проведення такого методу, як «перекличка повідомлень». Результатом проведеної роботи стало зайняте перше місце по збору макулатури та перше місце по збору відпрацьованих батарейок серед учнів школи.

Стежина друга ( 2 клас)

Відбувається узгодження поведінки та усвідомлення моральних явищ життя, що характеризується емоційним  переживанням, аналізом ситуацій та вчинків, які відповідають загальнолюдським цінностям. Формуються особистісні новоутворення: довільність психічних процесів, внутрішній план дій та рефлексія, інтелектуалізація життя дитини. Проявляється позиція у ставлення до того, що оточує. Оскільки у дітей на цьому етапі переважає конкретно – образна уява, на уроках за допомогою зорових асоціацій активізую сприйняття та запам’ятовування природничих образів. При цьому використовую сюжетні малюнки, схеми, геометричні фігури.  Також на цьому етапі доцільно проводити екологічні читання, адже у самому змісті твору є конкретні приклади екологічних звя’зків, на яких досить лише акцентувати увагу учнів (вірш М.Познанської «Спасибі людям, що зростили ліс», О. Олеся «Не беріть із зеленого лугу вербу», О. Іваненко «Про дівчинку Наталочку і сріблясту рибку», В. Біанки «Беркут», «Лисеня», М. Рильський «Розмова з другом»). Для підсилення ефекту художнього слова продумую систему запитань, які б поступово розкривали перед учнями значення умов життя для рослин, тварин, їх пристосування, особливості поведінки, на уроках української мови впроваджую систему екологічних каліграфічних хвилинок "Природа від А до Я".

Мандруючи першим розділом «Природа восени», тема «Водойми мого краю" проводжу екологічну гру - етюд «Річка мого міста».

У мандрівці «Природа навесні», тема уроку « Трав’янисті  рослини» ставлю питання, які спонукають дітей до самостійного пошуку відповідей для розв’язання тієї чи іншої екологічної кризи, проводжу вікторину «Чи знаєш ти первоцвіти», фотоконкурс «Весняна мозаїка квітів», пропоную групову  гру «Віночок», де « вплітаємо» тільки квіти, занесені до Червоної книги України.

Як підсумок цієї мандрівки  діти разом з батьками складають книгу скарг природи (пам’ятки, загадки, народні прикмети), колективні творчі пано, що сприяє накопиченню розширеної інформації про предмет чи явище. З метою зацікавлення предметом, стимулювання допитливості у школярів впроваджую на уроках ефект здивування (екологічні фокуси, експерименти) та ефект емоційного захоплення (інтрига, парадокс), які дають учням ключі до розуміння явищ природи, наочно демонструють наслідки забруднення різних ланок біосфери. Для посилення емоційності та емпатії (співпереживання) демонструю фотографії, відеофільми, добираю афоризми, прислів’я, народні прикмети, музику. Важко також переоцінити значення найпростіших екологічних дослідів, які допомагають учням перебувати у прямому контакті з природними матеріалами і доводять цілісність природи (досліди «Кислотний дощ», «Забруднення води»).

Стежина третя (3 клас)

Самооцінка і оцінка однолітків переважає оцінку вчителя. Розвиваються і змінюються внутрішні етичні інстанції, формуються моральні мотиви поведінки, розвивається здатність співпереживати, співчувати, а отже, і спів- діяти з дорослими і однолітками. Головним новоутворенням навчальної діяльності є формування теоретичного мислення дитини. Для цієї вікової групи характерна особлива сенситивність до морально-етичних впливів, а надто сприйняття норм культурної поведінки і взаємовідносин. На цьому етапі приділяю увагу екологічному вихованню засобами народних традицій такими методами: пояснювально – ілюстративним (догляд за кімнатними рослинами, тваринами), репродуктивним (учитель називає народні прикмети, а учні пригадують подібні, раніше вивчені), проблемного викладу (пояснюючи дітям по темі «Жива і нежива природа» суть таких народних прикмет: «Ластівки літають низько перед дощем», «Риби вискакують з води і ловлять комах – на дощ», учитель ставить перед учнями проблему: чому птахи перед дощем спускаються нижче до землі, а риби вискакують із води?), частково – пошуковим (так при тлумаченні прислів’я «Квітень – з водою, травень – з травою» діти висловлюють свої судження: чому ж, коли у квітні багато води,то у травні розкішні трави). У розвитку екологічного мислення на даному етапі провідне місце посідає творча робота (прийом художнього співробітництва), тобто співпраця учнів і вчителя з поетами, художниками, писанкарями, дизайнерами, народними умільцями), результатами якої стають дитячі авторські вірші, плакати із закликами про збереження природи, проекти пришкільних клумб … Нові знання про роль екології в житті учні здобувають, випробовуючи свої сили в еколого – дослідницькій роботі , яка має високу ефективність, оскільки здійснює сильний психоемоційний вплив на учнів , а отримані результати надовго викарбовуються в дитячій пам’яті (вивчення природних символів, орнаментів, оберегів при відвідуванні експозицій у краєзнавчому музеї, виставок – ярмарок «Палітра української вишивки», майстер – класів з виготовлення ляльки – мотанки…)

У першій мандрівці «Вода» планую створити  проект (довготривалий) «Диво-  таємниці води – чарівниці», де формуватиму почуття особистої причетності учнів до збереження природних багатств та відповідальності за них, здатності особистості гармонійно співіснувати з природою. Для більшого ефекту у роботі над екологічною компетентністю паралельно проводжу роботу з батьками. Чомусь багато вчителів вважають, що батькам потрібно прочитати лекцію і цього буде достатньо. А  ще можна провести який – небудь тест… Я ж широко використовую інтерактивні методи  і при проведенні батьківських зборів (метод «Шести капелюхів", збори – диспут, педагогічно – психологічний ринг, екологічний тренінг), де батьки, нарівні з дітьми, вчаться вибирати ролі (експертів, мислителів, аналітиків…), слухати, домовлятися, співпрацювати. Батьками створено мультимедійний супровід по темі «Екологічні катастрофи людства: причини та наслідки». Ці доробки в подальшому стануть в нагоді при вивченні навчального матеріалу дітьми.

Стежина четверта ( 4 клас)

На цьому етапі формується самостійний пошук істини, критичне мислення, ініціатива та творчість, моральний вибір. Продовжується динаміка духовно-морального розвитку дитини, суть якого полягає у вмінні школяра самостійно реалізовувати свої здібності до практичної діяльності. На цьому етапі впроваджую рольові ігри – експромти (несподівані завдання), виховний вплив яких забезпечується внаслідок перевтілення («метаморфози»), що вимагає від учня вміння поставити себе на місце іншого об’єкта, «входячи в роль», коментують ситуацію від імені іншого, співпереживають (Метелик:  "Це зараз я сувенір, а недавно…"; Диван " Ох, яка на мені пилюка, наче я посивів…"; Книга: "Цікаво, що зі мною зроблять, коли прочитають?"). З метою розвитку комунікативних здібностей та взаємонавчання дітей використовую завдання для роботи в групах, застосовую метод «мозковий штурм», мотивуючи пошук шляхів вирішення проблеми знищення лісів, забруднення річок та озер, зменшення популяції окремих видів рослин і тварин. Якщо основним завданням уроку є формування активної життєвої позиції школярів (наприклад, масовий зруб ялинок під час новорічних свят, знищення підсніжників задля продажу), то використовую метод альтернатива, ставлячи перед учнями запитання («Чи є альтернатива живій новорічній ялинці?», «Наведіть приклади збереження життя підсніжнику»), залучаючи учнів до вирішення проблемних екологічних ситуацій.

Згідно Програми  планую велику увагу приділяти дослідницько - пошуковій  роботів  інформаційно – пізнавальних проектах, представлених у дитячих комп’ютерних презентаціях. На цьому етапі повинно сформуватися ціннісне непрагматичне ставлення до природи та екологічна культура школяра, що ґрунтується на суб’єктифікації , коли природні об’єкти стають значущими.

Щоб посилити інтерес дітей до даної проблеми і формувати екологічну компетентність проводжу свята:

« Осіння мелодія», « У білій музиці зими», « У діамантовім мереживі пелюсток», «Свій голос віддаю на захист природи!»