. Роль безпосереднього спілкування з природою у вихованні екологічної культури особистості школярів - Мої статті - Каталог статей - НВК № 9 м. Луцьк



Комунальний заклад "Луцький навчально-виховний комплекс №9
Луцької міської ради"

Неділя, 22.09.2019, 00:35
ГоловнаРеєстраціяВхід Вітаю Вас Гість | RSS

Меню сайту

Категорії розділу
Мої статті [18]

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Статті » Мої статті

Роль безпосереднього спілкування з природою у вихованні екологічної культури особистості школярів

Роль безпосереднього спілкування з природою

у вихованні екологічної культури особистості школярів

 

Свідоме і бережливе ставлення кожної людини до природи можливе тільки при наявності екологічної культури, широких екологічних знань, які повинні формуватись, починаючи з дитинства.

Знання екологічних норм, закономірностей розвитку природи, знайомства з загадковим світом тварин, рослин, з особливостями їх поведінки, проблемами, які виникають у їх житті, дуже часто з вини людини, дадуть можливість кожному відчути особисту відповідальність за майбутнє природи.

Мета екологічної освіти і виховання – формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища. Зміст навчально-виховної роботи в цьому напрямі полягає у розкритті перед дітьми багаторічної цінності природи.

Успіх екологічного виховання значною мірою залежить від урахування ряду педагогічних вимог. Серед головних умов, які сприяють ефективному екологічному вихованню, вчені-педагоги виділяють такі:

  • урахування вікових і психологічних особливостей сприймання і пізнання природи школярами;
  • посилення міждисциплінарних зв’язків;
  • реалізація краєзнавчого підходу;
  • тісний зв’язок з життям і працею;
  • використання прикладів позитивного ставлення до природи вчителів, дорослих і дітей;
  • формування знань про взаємозв’язок і взаємовідносини природних компонентів.

При реалізації вимог екологічного виховання необхідний комплекс таких методичних засобів і прийомів, щоб вивчення природи, будь-яке спілкування з нею залишало в пам’яті дітей глибокий слід, обов’язково впливало б на почуття і свідомість. Саме такий вплив справляють ігри, казки, вікторини, народні прикмети, тому ми їх розглядаємо як важливу умову ефективного формування екологічної культури в учнів молодших класів.

Уявлення про людину як частину природи формується через втілення в програмі змістовних ліній: об’єкти природи; планета Земля; природничої складової змістової лінії рідний край. Отримані знання зумовлюють формування екологічної культури учнів, їхніх переконань у необхідності збереження природи рідного краю, природи Землі. Через моделювання, спостереження, дослідження, що проводяться в класі і на уроках серед природи, учні набувають компетентності дослідника.

Робота над екологічними проектами виховує в учнів дбайливе, гуманне ставлення до природи, бажання охороняти і примножувати її багатство і красу.

Учнями мого класу проведено велику роботу над проектами «Малі річки Волині», «Як живуть дерева», «Зустрічі у фітовітальні». Ці проекти допомогли краще пізнати проблеми збереження, охорони, існування об’єктів природи, екологічні зміни у рідному краї.

Зв’язок людини з суспільним довкіллям розкривається через змістовні лінії людина як особистість; людина серед людей; людина, природа і суспільство. Суспільне довкілля постає перед учнями в образі сім’ї, роду, шкільного оточення; у процесі ознайомленнях історією рідного краю, національними традиціями. В учнів формується уявлення про поведінку людини в природному та суспільному оточенні.

Через послідовне застосування найбільш загальних зв’язків у природі між об’єктами довкілля учні набувають знань щодо самозбереження, збереження свого природного і суспільного середовища. Екскурсії, екологічні подорожі, екологічні ігри спонукають учнів замислитися над тим, що людині необхідно знати про своє середовище життя, як вона може набути знання про нього. Дитина починає осмислювати зв’язки в довкіллі, «засвоює» закономірності збереження стосовно перетворень речовин, набуває умінь і навичок проводити спостереження за об’єктами і явищами неживої природи і живої.

Акцентується увага на формування рис людини-дослідника, яка, на відміну від спостерігача, здатна змінювати ситуацію для одержання запланованого результату і брати на себе від відповідальність за нього.

Перед проведенням заходу учні отримують завдання про необхідні вміння і навички, яких набудуть під час дослідження, ознайомлюються з правилами поведінки, визначають маршрут і зупинки, моделюють різноманітні ситуації для проведення експерименту. На уроках доцільно відтворити в доступній формі знання, отримані під час спостережень, та дотримуватись в повсякденному житті.

Мною створено навчально-методичну літературу для вчителів, студентів, вихователів груп продовженого дня. Це – методичний посібник «Стежками екологічних знань», «100 задач з екологічним змістом», «Екологічне виховання» (програма факультативного курсу для 4-го класу), «Нестандартні уроки з курсу «Я і Україна. Природознавство» з елементами екологічного виховання з мультимедійним супроводом», «Системно-творчий підхід до формування екологічного мислення молодшого школяра».

Основною формою організації занять екологічного змісту є урок. У системі уроків особливу роль відіграють уроки серед природи. Вони виявились найбільш необхідними і ефективними із системи уроків.

Об’єктами систематичного контролю та оцінювання є:

- знання фактичного матеріалу;

- уявлення про зв’язки між об’єктами навколишнього світу;

- уміння встановлювати зв’язки між явищами (об’єктами) навколишнього світу;

- уміння виділяти головні завдання, аргументувати їх значення для себе;

- уміння виражати свої знання в малюнках, моделях, розповідях, іграх, роботах творчого характеру;

- уміння встановлювати цілісність знань на основі найбільш загальних зв’язків у природі.

Систематичне спілкування дітей із природою на уроках серед природи знімає дидактогенний психоз, сприяє зміцненню здоров’я, формує естетичне, пізнавальне, практичне значення природи в житті людини.

Великий досвід набувають діти, вивчаючи етноекологію та етнопедагогіку. Це наближає їх до культурної спадщини народу через збереження унікальної природи, духовної і матеріальної культури краю.

Традиційними стали екологічні ранки: «Метелика ловити я не хочу», «Родинні обереги», «Харчування і здоров’я», «Луцьк – моя маленька батьківщина», конкурси дитячих малюнків, плакатів, книжок-розкладачок, поробок, «Збережемо рідну планету», акції-місячники.

Активно використовуються різноманітні дійові форми екологічних знань, як от: фото ілюстрована виставка «Дивосвіт рідної природи», свято букетів «Прекрасні супутники наші», усні журнали «Відродити землю і душу», «Чорнобиль: катастрофа триває», «Заповідники України», уроки доброти «Природа – це я», «Про що розповіло джерельце», де мова йде про значення охорони навколишнього середовища, про залежність здоров’я людей від стану екології, про те, як природа «в білому» може допомогти людині в боротьбі з хворобою.

Отже, кінцева мета екологічної освіти – формування у людини готовності до раціональної діяльності в природі, при якій зберігається існуюча природна рівновага або створюються можливості для її відновлення.

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                             

 

Лариса Міліна,

вчитель початкових класів

Луцького НВК №9

Категорія: Мої статті | Додав: school9 (12.11.2014) | Автор: Міліна Л. І.
Переглядів: 564 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт

Пошук

Друзі сайту
   Персональний сайт директора Луцького НВК №9 Дубини Олександра Дмитровича
   Персональний сайт вчителя правознавства Бондаря Віталія Олексійовича

Copyright MyCorp © 2019