Формування творчої компетентності

при вивченні орфографії

                                     Першочергове завдання педагога      полягає в тому,

                                     щоб відкрити у кожній людині творця, поставити       

                                   його на шлях самостійної, творчої, інтелектуальної      

                                      праці.       

                                                                                          В.Сухомлинський

Одне з актуальних завдань сучасної школи – пошук оптимальних шляхів зацікавлення учнів навчанням, підвищення їхньої розумової активності, спонукання до творчості, виховання школяра як життєво й соціально компетентної особистості, здатної здійснювати самостійний вибір і приймати відповідальні рішення в різноманітних життєвих ситуаціях, вироблення вмінь практичного  і творчого застосування здобутих знань.

 Перед учителем постає проблема - як спрямувати розвиток дитини на формування творчої, інтелектуально розвиненої особистості, яка досягла б життєвого успіху?

   Отож пріоритетною стає проблема формування творчої компетентності як одного з провідних компонентів у структурі загальної підготовки й розвитку особистості .

   До творчої компетентності, згідно з компетенцією креативності як універсальної творчої здібності Дж. Гілфорда належать: здатність до виявлення і постановки проблем; здатність до висловлювання великого числа ідей; гнучкість – здатність до висловлювання різноманітних ідей; оригінальність – здатність відповідати на подразники нестандартного; здатність удосконалити об’єкт, додаючи деталі; здатність вирішувати проблеми, тобто до аналізу і синтезу.
   Компетентнісний підхід до навчання дає можливість заохочення учнів до творчої діяльності, сприяє залученню їх до різноманітних форм роботи, розвиває їх можливості і здібності, таланти, здатність висловлювати різноманітні ідеї, вирішувати проблеми нестандартним способом. Важливо те, що цей підхід формує і розвиває інтерес до предмета, стимулює учнів до участі в олімпіадах, конкурсах, турнірах, надає їм можливості вибору творчих завдань, дає можливість учневі з будь-яким рівнем навчальних досягнень посильно творити.

 Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив  визначити основні шляхи розвитку творчої компетентності в навчально-виховному процесі:

- проблемний підхід у навчанні;

- самостійна робота творчого характеру;

- впровадження технічних засобів навчання;

- індивідуальний підхід у навчанні та вихованні;

- впровадження розвивальних творчих ігор;

- розв’язування творчих завдань.

  Сучасне життя вимагає мовно грамотної людини, яка має значний словниковий запас, засвоїла головні норми літературного мовлення, здатна вільно висловлювати свої думки в усній і писемній формі, в будь-якому стилі та жанрі. Саме тому вивчення рідної мови в школі має бути спрямоване на майстерне володіння учнями словом, що неможливо без вироблення в них як орфографічних так і творчих умінь і навичок. Повне усвідомлення системи правил, абсолютне знання їх, а тоді доведене до автоматизму застосування приводить до оволодіння грамотним письмом. Психологи стверджують, що триваліше в пам’яті буде зберігатися той матеріал, який:

- багато разів повторюється;

- постійно використовується на уроках;

- добре зрозумілий, вивчений;

- запам’ятований з установкою «запам’ятати надовго».

А головною умовою збереження знань є використання цієї інформації на практиці, в діяльності. Тому виконання вправ різноманітного характеру має велике значення для якісного запам’ятовування , підвищення грамотності, бо дає можливість по-новому подивитися на вже відомий матеріал.                                          Учитель має орієнтуватися на використання таких педагогічних технологій, за допомогою яких не просто поповнювалися б знання й уміння з навчального предмета, а й розвивалися такі якості учнів  як пізнавальна активність, самостійність, уміння творчо виконувати завдання. Розвиток творчої компетентності – це напружена , науково організована й результативна навчальна праця всіх учнів у співтворчості з учителем,яка розвиває творчі здібності школяра у процесі вивчення української мови, сприяє здобуванню знань самостійною роботою думки.

   Особистісно орієнтоване навчання, ігрові технології, інтерактивні методи, рівнева диференціація навчання, проектне навчання, проблемне навчання, інтерактивні технології, технологія формування творчої особистості, технологія навчання як дослідження, розвиток критичного мислення  – створюють сприятливі умови для творчого підходу до вивчення орфографії, допомагають наблизити теорію до дитячого сприйняття і змушують вчителя бути у постійному пошуку методів, прийомів навчання,які б давали учням можливість творити, мислити, вчити вчитися.

Ураховуючи це, можна визначитися,які саме методи та прийоми роботи з учнями сприятимуть ефективному засвоєнню знань. Насамперед це:

- ігри(рольові, дидактичні, змагальні тощо);

- ситуативні завдання;

- проблемні завдання;

- творчі роботи;

- завдання дослідницького типу;

- метод «Прес»;

- сенкан;

- робота з текстом;

- робота з асоціаціями;

- загадки;

- кросворди;

- ребуси;

- конкурси.

Такі види діяльності – найсучасніше озброєння проти сірості, одноманітності в навчанні.

Працюючи з дітьми варто відмовитися від домінуючих колективних форм організації навчання й надати перевагу парним, груповим та індивідуальним.

 Завдання педагога – управляти процесами творчого пошуку, йдучи від простого до складного: створювати ситуації, що сприяють творчій активності та спрямованості школяра, розвивати його уяву, асоціативне мислення, здатність розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання. Робота творчого характеру вчить помічати і розуміти деталь як «мініатюрну модель мистецтва» (Ю. Дубінін), а згодом створити власні моделі за зразком чи асоціаціями.

Навчання для дитини будь-якого віку має бути творчим і цікавим процесом, а не нудною і виснажливою роботою Комунікативно - діяльнісний підхід до вивчення орфографічних правил забезпечить не тільки повноцінне засвоєння теорії і оволодіння вміннями та навичками спиратися на цю теорію в процесі письма, а й активне вдосконалення грамотності в широкому сенсі цього слова, тобто вміння зв'язно, повно, послідовно, логічно, виразно викладати думки відповідно до визначеного комунікативного завдання. Розвиток творчої компетентності в учнів потребує концептуальної, продуманої, злагодженої, цілісної системи роботи зі школярами,яка буде здійснюватись з допомогою різноманітних форм та прийомів, що добираються з урахуванням віку учнів, рівня їх підготовленості, пізнавальної самостійності та матеріалу, що вивчається. Таку роботу слід провадити  послідовно й систематично – тільки за таких умов вона даватиме результат.

 З цією метою запроваджується система творчих завдань – вправ, які сприяють виробленню у школярів компетенцій комунікативно виправдано користуватися мовними засобами в різних життєвих ситуаціях та виробленню загальнолюдських ціннісних орієнтирів. Складниками цієї системи можуть бути різні види творчих робіт: твір-мініатюра, твір-перевтілення, твір-міркування, твір-асоціація, твір-образок, роздум-спростування, оповідання на основі крилатого вислову,оповідання-ланцюжок, гумористична оповідка, усне повідомлення на лінгвістичну тему, казка, сенкан.

Пропоновані моделі творчих завдань спрямовані на вироблення цілісної системи плекання творчих здібностей школярів в царині слова. Ці завдання мають універсальний характер, тобто їх можна використовувати  на будь-якому етапі уроку. Вони легкі в підготовці та проведенні, спираються  в основному на інтерактивні форми й методи навчання, реалізують комунікативно-діяльнісний підхід до навчання.

Мозкова атака, вільне письмо, асоціативний кущ, «четверте зайве», метод  «Прес», взаємонавчання, думайте – працюйте в парах,робота в групах, сенкан – весь цей неповний перелік інтерактивних методів допоможе перетворити орфографію в цікаве дослідження, дасть змогу учням робити безліч відкриттів..

Найголовніше при структурній організації уроків для учнів 5-9 класів – знайти здоровий компроміс між традиційними видами робіт і нетрадиційними методами та прийомами, адже в цьому віці в дитини розвивається смак до науки. Саме тому особливо актуальним  у підвищенні пізнавальної діяльності, мотивації учнів 5–9 класів до вивчення орфографії є застосування на уроках української мови дидактичних ігор: власне дидактичної  та гри-вправи, які у поєднанні з іншими формами роботи допомагають глибшому засвоєнню знань, індивідуалізації навчання, визначенню рівня сформованості вмінь і навичок учнів, розвивають пам’ять, увагу, вміння аналізувати, порівнювати мовні явища.

Крім того, використання ігрових завдань сприяє розвитку мислячої особистості. По-перше, такі завдання здебільшого є пошуковими. Вони ставлять учня перед необхідністю самостійно знаходити шляхи розв’язання, а отже, розпізнавати, аналізувати мовні факти, зіставляти їх і формулювати висновки. А це розвиває творчі здібності школяра, увагу, ініціативність. По-друге, робота з ігровими завданнями створює позитивну мотивацію навчання, пробуджує бажання знати. По-третє, самостійно відкриваючи для себе певні мовні явища, учень дістає задоволення, впевненість у своїх здібностях, що зумовлює самореалізацію особистості.

Гра – це форма творчості, природна. потреба дитини. Гра, будучи розвагою, відпочинком, здатна перерости в навчання, у творчість, у терапію, у модель типу людських відносин і проявів у праці.

Гра – це складне, багатогранне явище, яке неможливо однозначно трактувати. Навчальна гра може тривати від кількох хвилин до цілого уроку й може використовуватися на різних етапах, а також у позакласній роботі. Будь-яка гра включає три основні етапи:

- підготовчий (формулюється мета гри, відбирається навчальний зміст, розробляється сценарій, готується обладнання, розподіляються ролі, проводиться інструктування тощо);

- безпосереднє проведення гри;

- узагальнення, аналіз результатів. про мову.

Книга пропонує  ігри і завдання різні щодо змісту й особливостей виконання: ігри-змагання «Хто більше?», «Хто швидше?», «Хто краще?», «Хто назве останнє слово», «Ромашка»,«Змійка»; рольові  ігри «Я – редактор», «Я - фотограф», «Режисер та актори», « Я - туроператор», «Я - диктор телебачення»;

 дидактичні ігри «Розвідники», «Всезнайко», «Воруши звивинами», «Порушники алфавітного порядку», «Агент 007», «Чарівні перетворення», «У майстерні слова», «Перекладачі – тлумачі»  тощо. Вони можуть бути індивідуальними і колективними, парними і груповими. Крім ігор для підвищення ефективності уроку використовують різноманітні ребуси, кросворди, тайнописи, загадки.

 Поряд із дидактичними іграми-вправами можна запропонувати ситуативні завдання, які стимулюють мислення й посилюють інтерес учнів до програмованого матеріалу, підвищують їхню активність у формуванні знань, творчих умінь і навичок.

 Пропонуємо зразки завдань та вправ, які формують в учнів уміння доводити власні думки, розвивають  навички діалогічного спілкування, вчать критично мислити. У процесі цікавої дискусії у школярів виникає бажання не просто копіювати, повторювати сказане вчителем, а вносити в діяльність елементи творчості, використовуючи набуті раніше знання.

Розвитку творчої компетентності при вивченні орфографії сприяють вправи аналітичного та аналітико-мовленнєвого характеру на основі тексту, вправи на трансформацію тексту, створення тексту на основі зразка, створення власного висловлювання.  Такі тексти є невичерпним джерелом не тільки для літературних досліджень, а й для досліджень мовних одиниць, ознайомлюючи учнів з правописними нормами та закріплюючи орфографічні знання та вміння.

 Творчі завдання, проблемні завдання, завдання пошукового характеру дають дітям їжу для розуму, розвитку уяви, спостережливості –  рис, які завжди поруч із творчістю, які сприяють розширенню кругозору. Успіху виховання сприяє постійне заохочення вчителем нестандартного, оригінального рішення, доцільного відступу від образу, тренування вміння бачити спільне в різному та різне в загальних явищах. Розвитку творчих здібностей сприяє творчий, доброзичливий клімат, увага до кожного учня,  заохочення навіть маленького успіху.

  Навчальний посібник адресовано тим учителям, котрі прагнуть працювати творчо, шукають можливості для створення ситуації успіху для кожного школяра. Запропоновані матеріали допоможуть учителю урізноманітнити форми роботи на уроках української мови в 5–9 класах загальноосвітньої школи,зробити заняття захоплюючими і творчими

Основу збірника складає система нетрадиційних вправ з орфографії з диференційованими за ступенем складності завданнями, що сприяють одночасному формуванню граматико - орфографічних і творчих умінь і навичок учнів. Це суто авторські та видозмінені, скомпоновані на зразок тих, що зустрічаються в методичній літературі, переосмислені завдання. Запропоновані вправи спрямовані на постійну творчу співпрацю, діалог учителя з учнем, створення атмосфери зацікавленості на уроці.

Завдання вимагають не тільки відтворення знань, а й зіставлення, узагальнення вивченого на уроках. Вони розраховані на кмітливість. Граючись, діти повторять, поглиблять, а з деяких тем і розширять свої знання

Вправи, оформлені засобами ІКТ, сприяють тому, що учні нові для себе мовні явища можуть сприймати по іншому: не лише за допомогою слова, але й інших засобів – моделей, картин, зорових і слухових образів, кольорів. Таким чином, оригінальне сприйняття матеріалу активізує мислиннєву й творчу енергію школярів. Окрім дидактичних, у вчительському арсеналі можуть бути різноманітні інсценізації, рольові, ситуативні ігри-вправи, діалогічні та монологічні, які сприяють глибшому засвоєнню учневі програмового матеріалу.

Матеріали посібника можуть бути використані як під час пояснення нового матеріалу, так і під час закріплення, для фронтального виконання на уроці, для групових та індивідуальних завдань учням (класних і домашніх) ; для повторення і узагальнення у наступних класах.

У збірнику вміщено тексти та завдання, об’єднані однією культурологічною темою «Пори року».

Запропоновані завдання формують творчу компетентність учнів на уроках української мови,  допомагають глибше вивчити орфографію, підвищують якість знань, поліпшують атмосферу в колективі, розвивають взаєморозуміння, стимулюють творчий пошук, а головне – в учнів виникає бажання вчитися підвищується емоційний настрій, що спонукає до подальшого мовного самовдосконалення