. Сімейні конфлікти та шляхи їх подолання - Мої файли - Каталог файлів - НВК № 9 м. Луцьк



Комунальний заклад "Луцький навчально-виховний комплекс №9
Луцької міської ради"

Середа, 16.10.2019, 15:58
ГоловнаРеєстраціяВхід Вітаю Вас Гість | RSS

Меню сайту

Категорії розділу
Мої файли [50]

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Файли » Мої файли

Сімейні конфлікти та шляхи їх подолання
19.11.2014, 15:10

Сімейні конфлікти та шляхи їх подолання

 

         Що таке конфлікт? Цим поняттям позначають украй загострену суперечність, пов’язану із сильними емоційними переживаннями. Розрізняють два види конфліктів: внутрішній (внутрішньоособистісний) і зовнішній (між особистісний, між груповий).

         Внутрішній конфлікт виникає внаслідок зіткнення в характері людини рівних за силою, але протилежно спрямованих мотивів, потреб, інтересів тощо. У такому разі спостерігається розлад думки й почуттів. Поведінка людини стає некерованою і може виявлятись у різних варіантах – від агресивних, пов’язаних із завданням фізичної або моральної травми іншій людині або з погрозами щодо цього, до депресивних, що являють собою пригнічені стани, хворобливі переживання нудьги і відчаю на тлі емоційної, інтелектуальної й рухової загальмованості, різке зниження самооцінки й вольової активності.

         Зовнішній конфлікт виникає між людьми через важко вирішувану між ними суперечність з приводу взаємодії, яка для кожного є значущою. Тобто його причиною може бути різне бачення особами шляхів, форм, способів і умов взаємодії (співпраці, спілкування тощо). Причини конфліктів можуть приховуватись у різних інтересах, потребах, цілях, статусах, соціальних ролях і функціях особистостей.

         А якщо конфлікт виникає у сім’ї? Тоді його називають сімейним конфліктом. Він може виникати між батьками, між батьками і дітьми, між дітьми і характеризується певним типом стосунків, які породжуються суперечностями розвитку й діяльності сім’ї як системи. Як правило, ці порушення виявляються в низькій культурі спілкування, у небажанні й невмінні допомагати й підтримувати одне одного, у неповазі думки іншого, у напруженій сімейній атмосфері. Загалом, це шкодить сприятливому розвиткові сім’ї й особистісному становленню її членів.

         У нашій культурі не прийнято “виносити сміття з хати” і розповідати кожному про сімейні негаразди. Але це може призвести до відчуження і навіть крайнощів у стосунках. Адже конфлікти потрібно вміти розв’язувати, а ще краще – попереджати.

         Та чи можна жити без конфліктів? Можна. Коли існує колектив однодумців, які однаково розуміють суть проблеми, виявляють готовність до її вирішення мирним  шляхом, отже, готові до компромісу.

         Чи значить це, що конфліктів слід щораз уникати? Звичайно, ні, адже це не завжди залежить тільки від вас! Потрібно вміти їх конструктивно і творчо вирішувати. Цього досягти не просто, тому що не завжди можна знайти таке рішення, яке б задовольняло всіх, особливо якщо вже склалися такі стосунки, коли хтось грає роль “судді” або незаперечного лідера. Тоді  виникає ситуація небажання визнавати проблему і нести за неї відповідальність.

         Як бути в таких ситуаціях? Насамперед слід шукати одне в одного розуміння в тому, що кожний має бути зацікавлений у нормальних стосунках.

         Причини конфліктів дітей у сім’ї.

         Результати психологічних спостережень виявили причини дитячих конфліктів у сім’ї.  Як виявилося, в основному їх викликають звичайні побутові ситуації. Приміром, якщо хтось із дітей:

  • бере без дозволу речі іншого;
  • зумисне торкається або ненавмисне штовхає;
  • дратується й обзивається;
  • зумисне шкодить;
  • не хоче виконувати свої обов’язки по господарству;
  • не хоче ділитися чимось;
  • не виявляє бажання поступатись у виборі перегляду телепередач;
  • ябедничає батькам;
  • не стримується перед друзями брата чи сестри;
  • хизується;
  • прагне будь-що бути першим і виглядати в очах інших кращим;
  • говорить неправду і лицемірить;
  • свідомо завдає болю;
  • має шкідливі звички (лихословить, довго розмовляє по телефону, не дотримується норм і правил особистої гігієни).

Таким чином, основою дитячих конфліктів стають як незнання норм і правил співжиття з іншими людьми, так і невміння їх дотримуватися, небажання зважати на почуття й потреби інших. Тип поведінки дитини у конфліктних ситуаціях визначається її темпераментом, характером і життєвим досвідом. Способи розв’язання дитячих конфліктів нерідко зумовлені ґатунком сімейного виховання.

         Причинами дитячих конфліктів у сім’ї можуть також бути особистісні бар’єри спілкування – тобто, те, що заважає або створює труднощі.

         Виділяють такі особистісні бар’єри спілкування:

1.Фізичний. Виявляється внаслідок дистанційного спілкування; на тлі працюючого телевізора, музичного центру, комп’ютера, шуму води, гамору інших тощо. Інколи – унаслідок індивідуального несприйняття – заважає запах, манери поведінки, мовні дефекти тощо. 

2. Біологічний. З’являється через несприйняття темпераменту іншого (дратує повільність або, навпаки, поспішність, нестриманість, непосидючість, не збігання періодів активності (“сови” – пік активності припадає на вечірні години, “жайворонки” – активніші у світловий період доби, “голуби” – змішаний тип).

3. Віковий. У його основі лежать психофізіологічні особливості розвитку на різних етапах дорослішання і зрілості. Особлива напруженість виникає з тими, хто переживає “вікові кризи” – періоди найінтенсивнішого психічного і фізичного дозрівання особистості, які супроводжуються внутрішніми та зовнішніми конфліктами.

4. Статевий. Він виявляється у різних емоційних реак3ціях щодо протилежної статі. Оскільки дівчатка – емоційніші. Хлопчики – стриманіші. Це інколи викликає невдоволення одне одним у спілкуванні.

5. Психологічний. Зумовлений різними рисами характеру, переконаннями, звичками.

6. Емоційний. Не збігання настрою. (Емоційний бар’єр не завжди статево означений).

7. Етичний. Різні уявлення і знання про правила й норми співжиття.

8. Естетичний. Різниця у смаках, критеріях крами.

9. Лінгвістичний. Використання сленгу, який не сприймається іншими.

10. Соціальний. Результат відсутності або недостатності життєвого досвіду, знань, не сформованість навичок та вмінь.

Розв’язанню будь-яких конфліктів між людьми сприяють:

  • ціннісне ставлення до кожного, не залежно від його віку, статі й сімейного статусу;
  • створення атмосфери взаємодовіри;
  • наявність самокритичного мислення;
  • здатність разом прагнути до вирішення спільної проблеми.

Створення таких передумов взаємодії сприяє “ненасильницькому” розв’язанню конфліктів, творчому пошукові шляхів примирення, збереженню самоповаги і дружніх стосунків, особистісному зростанню. Спільний аналіз проблеми, як правило, не шкодить добрим стосункам, а, навпаки – збагачує їх.

У формуванні культури взаємин обов’язковими також є: уміння поважати себе та інших, розуміння себе та інших, готовність слухати й чути, чуйність. У чому ж їх сутність щодо взаємин дітей у сім’ї?

Уміння поважати себе та інших.

Слід розуміти, що в кожної людини є те позитивне, за що її можна й потрібно поважати. Варто тільки уважніше до неї придивитись і намагатися бути об’єктивним. За що можна поважати своїх братів і сестер?

  • Вони представники вашого роду. Отже, історія їхнього життя – це і ваша історія.
  • У вас одні батьки. (якщо ви поважаєте себе, то чому не поважаєте іншу дитину ваших батьків? Адже у вас однакові права на любов і повагу).
  • У вас одне прізвище. (Не хочеться, щоб його висвітлювали у поганому контексті?).
  • Ви найрідніші. (Значить, із роками ніхто інший так близько не зрозуміє вас і не підтримає).
  • Ваші несхожість і неповторність є ознакою індивідуальності, яка заслуговує на інтерес і повагу.

Розуміння себе та інших.

Замисліться над тим, чому ваша поведінка часто буває або здається іншим зухвалою:

  1. Ви не відчуваєте до себе любові?
  2. Не знаходите вдома тепла й ласки?
  3. У вас низька самооцінка?
  4. Хочете привернути до себе увагу?

Можливо, те саме відчуває ваш братик чи сестричка. Поговоріть із ними про

це відверто і спокійно.

Позитивна самооцінка й оцінка інших.

Кожного потрібно сприймати таким, яким він є. Адже всі вирізняються різним інтелектом, по-різному обдаровані, мають сильні і слабкі риси характеру. Різність не є ознакою “гіршості” – це ознака “інакшості”. Поважайте це в собі та в інших. Завжди вірте у перспективу вдосконалення особистості.

Готовність слухати і чути.

“Слухати” означає не тільки мовчати, коли говорять інші, а й вслухатись і вдумуватись у те, що чуєш. Без здатності й готовності з розумінням слухати інших, відверто висловлювати власні думки й почуття неможливо знаходити конструктивні й оригінальні рішення.

Чуйність.

Без уміння співчувати й співпереживати, ставити себе на місце інших неможливо зрозуміти їхні почуття і причини певних вчинків.

 

 

За матеріалами інтернет-ресурсів підготувала Саханюк С.А., практичний психолог

 

     

Категорія: Мої файли | Додав: school9
Переглядів: 1265 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вхід на сайт

Пошук

Друзі сайту
   Персональний сайт директора Луцького НВК №9 Дубини Олександра Дмитровича
   Персональний сайт вчителя правознавства Бондаря Віталія Олексійовича

Copyright MyCorp © 2019