Козуб Дарина, 5 клас, Луцький НВК №9
Зимовий снігопад
Віє вітер, сніг летить,
В інеї усі блищить.
Всі дерева у гаю,
Наче вкриті ковдрою.
Он берізка біла вся,
Хуга розгулялася.
Всі дороги замело.
Наче в казці все село.
Я люблю тебе, Вкраїно!
Я люблю тебе, Вкраїно!
Люба матінко моя.
Я люблю твій кущ калини
І безмежнії поля,
Соловейка спів чудовий,
Квіти у саду.
Я люблю тебе, Вкраїно,
Незбориму й молоду.
Квіти з поля, лугу і долини,
Ніжні запахи оті.
Це – рослини України,
Наші символи святі,
І волошка синьоока,
І ромашки білий цвіт.
Ген сорока-білобока,
Кіт он видерся на пліт.
Водограй і струмочки,
Полонин й гори.
України мальовничі
Усі ці простори.
Рідна мова
У світі є багато мов прекрасних,
Та кожна з них не порівняється з тією,
Що почуттів є джерелом незгасним,
Що володіє українською душею.
Бо мова ця для нас є найрідніша,
Що простелила шлях народного життя.
І віримо ми в неї ще щиріше,
Коли відчуємо любові почуття.
Життя
Життя іде, пливе, мандрує,
І нам його не зупинить.
Лиш доля ним усе керує,
А ми повинні тільки жить.
Життя... Воно завжди прекрасне,
І навіть з горем і жалем,
І лиш тоді на диво ясне,
Коли його ми сенс знайдем.
«Який же сенс мого життя?» –
Питаємо в себе завжди,
А відповідь така проста:
«Потрібно бути лиш людьми».
Моя Україна
Як любо жити у країні,
Де дзвоном ллється спів птахів,
Де дивні звуки солов’їні ,
Що линуть гімном між полів,
Дарують ласку, ніжний спів!
І воля... Це жадане диво
Усе майбутнє освітило
І показало вірну путь.
О, як же тяжко нам тебе здобути.
О мріє легкокрила!
Ти перед нами світ відкрила,
Допомогла життя збагнути.
І крізь роки, і крізь століття,
Носячи шати і лахміття,
Ми намагались збудувать
Нову державу, нову знать.
Та виявилось все даремно,
Бо й зараз у країні темно.
Скорбота вічна і печаль,
А у серцях лиш смуток, жаль.
Та знову мрії ми лелієм,
Нові зернята в землю сієм,
Щоб вічну радість і любов
Ми віднайти могли. І знов
світило сонце поміж нами
і всі вважалися братами
на благо щасті і добра,
на благо співчуття й надії.
І щоб збувалися всі мрії!
| 
