Сім’я горобців оселилася в ластівчиному гнізді. Тут прилетіли ластівки. Вони дуже засмутилися через те, що їх житло зайняте, але ворогувати з горобцями не стали.

Невдовзі в горобців появились малі пташенята. Батьки їх сумлінно годували. То мама-горобчиха принесе в дзьобику черв’ячка, то тато-горобець – зернинку. Горобенятка сиділи в гніздечку і по черзі відкривали свої жовті голодні ротики. Ніхто не мав права поступитися своїм місцем, щоб не отримати два рази підряд харчування і образити своїх братів і сестер.

Все було добре. Аж одного разу трапилася біда. Чи то хижий кіт, чи хтось інший злякав горобенят і вони розлетілися в різні боки. Але не всі ще вміли літати.

Дідусь випадково знайшов одного горобчика, посадив у відеречко і приніс його мені. Серце горобчика тріпотіло від страху і дідусь посадив його в гніздечко. Але горобчик не захотів там сидіти. Він невміло полетів з гнізда. Летів як маленька грудочка з крильцями і ледве не потрапив у відкриту криницю, але пролетів і далі сів на столик. Дідусеві вдалося впіймати горобчика і знову посадити в гніздечко.

Мама і тато горобці шукали своїх діточок, але до гнізда не наближались.

Пройшло два дні… На вулиці ішов дощ. Аж раптом на стежині дідусь побачив горобчика. Мокрий з голови до ніжок, він ледь пересувався. І, видно, хотів попасти в свій рідний дім, але самостійно зробити це не міг. Він не давався нікому в руки, забився в глухий куточок. Дідусь дав йому поїсти крихіток хліба. Горобчик відігрівся, поїв і вже впевненіше і радісно полетів.

Гарного тобі літання, горобчику, і щасливого життя!

Денисюк Даринка

1 -Г , НВК-Ліцей № 9